stefan_blog (stefan_blog) wrote,
stefan_blog
stefan_blog

26/08/2009, 22.31-23.50, ніч. Звідси: http://stefan-blog.livejournal.com/169036.html


Нинішнє життя (що в мене є крім блогів та "колишньої дружини"?) таке враження що в іншому житті, або ще не наступило.

Оточуюче, таке враження, що зіткано з непримітних , повторюваних деталей, взятих з вражень десь богом забутого дитинства, мінімум деталізації - максимум пространств, неначе, обравши ненароком не саму красиву трасу, не самий красивий регіон, я потрпапив десь за лаштунки дійсності, що по справжньому ведеться - там, десь у столиці, у Києві, Вільнюсі, Мінську *(навіть Львів по собі залишав враження сталої атмосфери, атмосфери на противагу бурному прогресу у містах-центрах-носіях інформації цивілізації)*. Київ мені у дитинстві таким не здавався, він був, як і це поле, як і ця траса з безліччю машин (що де-не-де, деякі, час від часу, сигналять мені у спину, вихопивши пішу фігуру вздовж 60-кілометрової узбіччя з безпроглядної малодеталізованої темряви) - прості, зрозумілі і рідні, без жодних смислів, без пошуків ЖОДНИХ СМИСЛІВ - просто існуючі тут тому, що вони Є. І не думав ні про сім'ї водіїв, про їх матеріально-економічне становище з присмаком філософії, ні про становище у державі - морально-політичне середовище, ні про загально-людський прогрес - духоний, економічний, технічний - мені просто було цікаво уявляти хто-як живе - чи щасливі вони? Чи видається їм життя схоже на сон? Анабіоз? Чи мають вони дружин, коханих, дітей, чи їх життя з ними і в справах-матеріальностях довкола них - видаєтьс їм на один загальний сон-видіння людства, приємне і тихе (а може - печальне і повчальне?), без поспіху і розвитку, лише природний ріст і природний вік, закони природи, втілені у бутті технонізованної цивілізації? Оскільки в дитинстві я не сильно думав про Бога - радше знав що Він є, і вихований в сім'ї, де не дуже помітні релігійні традиції - то і це життя - тихе, анабіотичне, мені видавалося просто існуючим тому, що воно Є, люди живуть-люди народжуються-люди отримують задоволення-люди співживуть-виховують дітей і яскраво/тихо/рано чи пізно помирають - без жодного служіння, мети, надприродної і надважливої цілі - просто живуть заради життя і продовження життя. Мене ці марення і спокуси - осісти, забутись, заглибитись у быт - час від часу відвідували, здається, я навіть жив - у переході з 80-их на 90-ті, у якійсь сім'ї, (мова йде не про свою сім'ю, а про можливу інкарнацію :),чи, якщо бажаєте - вигадки і фантазування на тему "бытової простої, звісно, мене цікавить -  молодої, сім'ї, у смугастих бавовняних світерах, старими ясеневими шафами і синіми стінами від пофарбування), здається, не тільки уявляв, але й відчував враження - як там жити, ні про що не спішучи.
*Життя мінералів :), доки не викрісталізується душа, набереться достатньої душевної стабільності заради гри і глобальної взаємодії з цим світом.
Можливо, так.
Але як там не було - про тихе. спокійне, врівноважене, сімейне житт я мріяв, не раз мріяв від часу дитинства й у дитинстві, коли у ньому жив, а зарз на дорозі згадав - я ж бо наче відділився від стрімкого бігу всього світу, і прсто спокійно чимчикую по дорозі ("!хоч би яка падла зуп..."), підбадрюючи себе "випробуваннями" і високими цілями, пригадуючи пісні, пам'ятаючи що в усьому покладено найохочіше і найпотрібніше- Любов.

http://www.esnips.com/doc/7ec50305-bb76-4981-a0ed-c0fbb0f7b837\17 - Great Discoveries.mp3
Tags: Казки, ігросаундтреки квартира-мініпритулок
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments